octobersturm

my friend's music at: | іржаве листя по землі
yehor.nameÚltima visita: 16 dias atrás

18286 execuções desde 19 Nov 2010

0 Faixas preferidas | 1 Post | 0 Listas | 5 mensagens

  • Adicionar
  • Enviar mensagem
  • Deixar recado

Seu grau de compatibilidade musical com octobersturm é Desconhecido

Crie seu próprio perfil musical

Últimas faixas

Girių DvasiosČiutyta 24 Jul 20h21
Girių DvasiosNuslaida Saulala 24 Jul 20h15
Girių DvasiosNuslaida Saulala 24 Jul 20h15
Girių DvasiosLaima 24 Jul 20h11
Girių DvasiosSodauto 24 Jul 20h04
Girių DvasiosTurėja liepa 24 Jul 20h06
Girių DvasiosSodauto 24 Jul 20h04
Girių DvasiosGaja 24 Jul 19h57
Girių DvasiosDūno Upė 24 Jul 19h53
Girių DvasiosGervela Dai Čiūto 24 Jul 19h50
Ver mais

Caixa de mensagens

Deixe um comentário. Faça login na Last.fm ou registre-se.

Sobre mim



Легко і ясно лежати з пробитими грудьми
В травах поплутаних, в росах на вогкій землі.
Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний.
Брови розкинулись вільно на рівнім чолі.

Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі;
Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим,—
Лінії завжди ламались суворо й рішуче,
Барви навколо лягали камінням важким.

Шкуру й волосся нам теж переситила барва.
Риси суворі на видах врізьбили бої. ...
Легко і ясно лежати в поплутаних травах...
Трави і квіти візьмуть собі барви мої.

Олег Ольжич, 1932
***
Ми бігли,
вибились із сил,
на землю впали - і почули,
як б'ють кульбабові ліси
об небо білі кулі,
як із перестуком глухим
ллють молоко ще тепле
в плиті тарелі лопухів,
пом'яті нами стебла,
як тіло відпружинив ляк
і ми здригнулись разом,
коли враз
бомбовоз джмеля
пронісся дисонансом.

Ігор Калинець, 1966
***
На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там.

Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся,а все вже гуде, як дзвін.

Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.

Ліна Костенко
***
Це нічого, що небо чуже і чужа
Далечінь віє в очі. Дивись!
Вже перейдена нами остання межа,
Перед нами засяяла вись.

Тільки синь, тільки глиб, тільки спокій… Ясна
Тільки вічність. — Навіщо ж слова?
В лазуреві безмежжя нас кличе весна,
Пружно-яро життя ожива.

І земля — наречена в молочнім цвіту
Яблунево-рожевих садів —
Мліє солодко в сонячно-яснім меду
В першій, росній красі пелюстків.

Євген Маланюк,
***
Ти втратив все, лише зірчасте небо,
мов плахту дорогу, в дорогу взяв.
А що тобі, бездомному, ще треба?
Вже у дитинстві в ньому ти втопав.
Куди б ти не пішов, потужний вітер
тобі несе сузір’я рідні вслід,
і скрізь і завжди над тобою світить
знайомих обрисів іскристий цвіт.
І де б ти не блукав, у кожнім краї
той самий напинається намет.
О, скрізь під рідним небом спочиває
жебрак, мандрівник, лицар і поет.

Юрій Клен
***
О єдина, сувора і ніжна!
У хмурні ці, задимлені дні
На лунких світових роздоріжжях
Я молився тобі лиш одній.
Поривався за тінню твоєю
І долинами й горами біг,
І душі полум’яну кирею
Простеляв я під ноги – тобі,

В хуртовинах, крізь крики і брязкіт
Я гукав невимовне ім’я
І благав – у єдиної! – ласки,
Але знаю вже добре, що я

Не дістану нічого задарма –
Все почислить мій лютий Бог,
За слави жорстокої мармур,
За хвилини палань, за любов

І за гордого серця прибої.
За ненависть мою, і за гнів,
І за все, чим, сп’янілий тобою,
Я впивався, страждав і горів.

Святослав Гординський
***
Вгорнулись парки і сади
У шати млисті.
Дитя, чого шукаєш ти
В пожовклім листі?

Квіток не знайдеш ти під ним,
Минули квіти,
Минає все, як легкий дим, –
О тлінний світе!

Весняним кленом я буяв:
Та вгасли весни –
І цвіт побляк, мій лист опав
І не воскресне.

Я – сум, я попіл забуття,
Я – далі млисті.
Кого шукаєш, о дитя,
В опалім листі?

Михайло Зеров